Чому глава УГКЦ висловлюється проти припинення війни на Сході України?
Свого часу Перікл говорив: «Час найкращий порадник». Справді мудрі
слова, але вочевидь не всім це дано збагнути, як до прикладу і те, що церковний
амвон це місце для проповіді Євангелія та Христа, а не політичних кличів, а тим
паче поглядів, які суперечать Євангельському вченню.
29 вересня цього року очільник УГКЦ Святослав Шевчук виголосив проповідь
під час Недільної Літургії, в якій сказав наступне, цитую: «…Як багато ми
сьогодні чуємо: "Світ втомився від українських проблем. НАВІТЬ ЧАСОМ НАШІ
ПОЛІТИКИ НАМ НАВІЮЮТЬ, ЩО НАРОД УКРАЇНИ ВТОМИВСЯ ВІД ВІЙНИ. А НАСПРАВДІ МИ
БАЧИМО, ЩО ВІДЧУВАЄ ВТОМУ ТОЙ, ХТО ЗАХИЩАЄ НЕ НАРОД, НЕ УКРАЇНУ, А ЗОНУ
ВЛАСНОГО КОМФОРТУ ПІД ЧАС ВІЙНИ. ТОЙ, ХТО ХОЧЕ СПАСТИ СВОЮ ШКУРУ, ПОСТІЙНО
ВІДЧУВАЄ ЗАГРОЗУ ЩОДО СЕБЕ. Він, рятуючи власне життя, втомлюється. Бо не має у
собі джерела комфорту, життя, добробуту. Якщо ми сьогодні поспілкуємося з тими,
хто воює на фронті, з волонтерами, які віддають свій час, свою енергію, щоб
допомогти іншому, МИ ПОБАЧИМО ДИВНУ РІЧ - ЦІ ЛЮДИ НЕ ЗМУЧИЛИСЬ».
Бачимо, як очільник УГКЦ Святослав Шевчук вважає, що українці не змучились
від війни. Ті всі воїни і волонтери, в даний час, вибачте на слові, «кайфують»
від їхнього перебування в зоні ООС (АТО). Ті наші воїни, які інколи по 6
місяців стоять у окопах із водою до поясу, ще й в холодну пору року (я часто
спілкуюсь з військовими і чув ці розповіді безпосередньо від тих хто вижили),
які недоїдають, які періодично вживають алкоголь, бо не підготовлена психіка не
може витримати всього побаченого навколо. Всі ці люди, як можна зрозуміти зі
слів глави УГКЦ, «НЕ ЗМУЧИЛИСЯ ВІД ВІЙНИ». Волонтери, які часто віддають
останнє від себе, ризикують своїм життям, також «НЕ ЗМУЧИЛИСЬ ВІД ВІЙНИ».
І список можна поповнювати дуже довго.
Не прикрите лицемірство вже дійшло свого апогею в той момент, коли замість
миру, з церковного амвону проповідується війна, тобто ненависть, смерть і сотні
тисяч скалічених долей українського народу. Хто візьме на себе цю відповідальність
за скалічені житті?
***************************
Повертаючись до апостольських часів, цікаво було б побачити як апостол
Петро чи Іоанн проповідують про те, що «Війна не може закінчитися миром за
всяку ціну». Саме такої риторики притримується очільник УГКЦ Святослав Шевчук,
коли в своєму інтерв'ю на РІСУ заявляє: «Без сумніву, війна не може
закінчитися миром за всяку ціну». Не говорячи вже про Євангельське вчення,
але навіть з погляду світської людської моралі, для церковного діяча, а тим паче
очільника Церкви подібні заяви сприймаються як розпалення ворожнечі. Тому,
хочеться нагадати «архипастирю», що його слова суперечать документам
Католицької Церкви, до якої він і належить. Щоб не бути голослівним, наводжу
ряд документально затверджених позицій Католицької Церкви відносно миру та
війни, які аж ніяк не узгоджуються з недільною проповіддю глави УГКЦ, але
навіть, недільна проповідь та інші вислови очільника УГКЦ прямо суперечать їм.
***************************
Енцикліка папи Івана ХХІІІ «PACEM IN TERRIS» («Мир на землі»), частина 2,
1963 року говорить: «Вже досить навоювались люди, вже досить велике число
молоді в квіті віку проляло свою кров. Вже забагато могил тих, що впали у війні
вкриває землю…»;
Під час різдвяного послання Urbi et Orbi 1990 року папа Іоанн Павло ІІ у
розпал війни в Перській затоці, сказав: «Війна – це авантюра, яка не має
вороття назад».
Під час молитви «Ангел Господній» 16 березня 2003 р., цей самий папа
зазначив: «Я належу до того покоління, яке пережило другу світову війну і
вижило. Тому на мені лежить обов’язок сказати всім молодим, тим, які молодші за
мене, які не мали цього досвіду: Нехай ніколи більше не буде війни! Ми повинні
зробити все можливе для цього!»
В енцикліках Іоанна Павла ІІ «Centesimus annus», «Laborem Exercens» і «Sollicitudo
Rei Socialis», чітко говориться про те, що потрібно захищати людські права
починаючи від права на життя протягом всього його існування і також, в
енцикліках говориться, що потрібно здійснити вибір на користь миру, бо на думку
Іоанна Павла ІІ, вибір на користь миру є не просто необхідним вибором, але
можливим, оскільки сьогодні існують дійсні альтернативи війні.
А в останньому посланні від 2005 року, папа Іоанн Павло 2 залишив
побажання: «Не дозволь, щоб зло перемогло, але перемагай зло добром».
Вочевидь, цей принцип не є авторитетним кредом для очільника УГКЦ у його
риториці продовження війни на Сході України.
Дальше приводяться вирізки із Катехизму Католицької Церкви, що вважається
основним джерелом тлумачення доктрин віри та моральних принципів Католицької
Церкви. Іншими словами, кожен католик і ГРЕКО-КАТОЛИК повинен вірити і жити
так, як навчає даний церковний документ:
Пункт 2304: «Пошана до людського життя та до його
зростання вимагають миру. … Він (прим. авт. "мир") є ‘спокоєм
порядку’ … . Він є ділом справедливості (Іс. 32, 17) і плодом любові …».
Пункт 2307: «… Оскільки кожна війна приносить горе і
несправедливість, Церква наполегливо заохочує кожного молитися і діяти, щоб
Божа Доброта звільнила нас від стародавнього рабства війни …».
Пункт 2308: «Кожен громадянин та кожен, хто при владі,
покликані працювати, щоб уникнути воєн».
Говорячи про збройну оборону власної держави, Катехизм Католицької Церкви
подає такі умови (пункт 2309):
1) Щоб шкода, завдана агресором нації чи спільноті націй,
була тривалою, важкою і безперечною;
2) щоб усі інші засоби для покладення цьому краю виявилися
неможливими або безуспішними;
3) щоб були обґрунтовані можливості успіху;
4) щоб використання зброї не спричинило лиха і безладдя,
важчих, ніж лихо, яке слід усунути.
Бачимо, що подані умови не можуть оправдати заклики глави УГКЦ щодо відмови
у досягненні миру та припинення війни на Сході України. Він просто не бажає
дотримуватися документів Католицької Церкви відносно сприянню миру та
припинення будь-якої війни. Ця війна їм вигідна.
Йдемо дальше.
Пункт 2308: «Кожен громадянин та кожен, хто при владі,
покликані працювати, щоб уникнути воєн».
Пункт 2313: «... Існує моральний обов'язок протистояти
наказам про геноцид».
Пункт 2327: «Через лихо і несправедливість, викликані
всякою війною, ми повинні робити все, розумно можливе, щоб її уникнути. Церква
молиться: ‘‘Рятуй нас, Господи, від голоду, пошесті і війни’’».
Пастирська конституція ІІ Ватиканського Собору «Gaudium et spes» («Про
Церкву в сучасному світі») пункт 78: «Таким чином, мир є і плодом
любові, яка перевершує все те, що може дати справедливість. Мир на землі, що
виникає з любові до ближнього, є образ і наслідок миру Христового, що виходить
від Бога Отця»
Паст. конст. ІІ Ват. Соб. «Gaudium et spes», пункт 80: «Будь-яка
війна, націлена на суцільне знищення цілих міст або великих регіонів разом з їх
населенням, є злочином проти Бога і самої людини, та підлягає твердому і
негайному засудженню».
Паст. конст. ІІ Ват. Соб. «Gaudium et spes», пункт 81: «Отже,
ясно, що нам потрібно всіма силами намагатися приготувати той час, коли за
спільною згодою всіх країн можна буде повністю заборонити будь-яку війну».
Але цей посил зовсім не збирається здійснювати керівник УГКЦ, як і всі вище
перераховані.
Хтось подумає: але який сенс підтримувати війну на Сході України главі
УГКЦ?
Сенс в цьому дійсно присутній. Отже, під час війни, коли 19-ти річні хлопці
повертаються додому в гробах, а інколи їхні тіла зниклі безвісти, а їхні сім'ї
часто залишаються без сина, або без батька, тим часом структура УГКЦ набирає
так званих «позитивних балів» перед деякими, а часто уже колишніми, державними
діячами. Які дивлячись на її анти-пацифістську позицію у питаннях війни,
нагороджують церковну структуру більшими можливостями та правами у зведенні
нових храмів, переважно в нових і чужих для історії УГКЦ географічних регіонах
України.
Дані Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства
культури України свідчать, що від початку 2016 року до 2019 року в УГКЦ було
зареєстровано 104 новостворених громад. До прикладу:
26.05.2014 р. – церква св. Миколая Чудотворця при КПІ імн. Ігоря
Сікорського, Київ.
01.03.2017 р. – церква Святих Володимира і Ольги, с. Святопетрівске,
Київська обл.
21.11.2017 р. – церква
св. Володимира Великого, Запоріжжя.
10.12.2017 р. – церква Різдва Пресвятої Богородиці. Зміївка, Херсонська
обл.
04.07.2019 р. – будівництво церкви Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ у м.
Лисичанськ, Луганської області.
03.10.2019 р. – парафія Преображення Господнього, с. Червоновершка,
Кіровоградська область.
Цей список стратегічного розвитку УГКЦ в час війни, можна продовжувати та
продовжувати. Тому, я думаю логіка доцільності не припинення війни для
очільника УГКЦ очевидна. В першу чергу це розвиток своєї структури, шляхом
збільшення адміністративно-церковних одиниць на карті України через лояльність
державних установ, особливо в період 2013-2019 рр. А в разі закінчення війни,
УГКЦ попадає в несприятливу для себе ситуацію, бо стає в ряд з іншими
українськими християнськими конфесіями і уже потрібно буде займатись не
політичними кон'юнктурами, а справами духовними, а дана сфера сильно храмає в
цій конфесії.
Також, співпраця з попередньою владою була дуже помітною. Так само як і
гібридна агітація, яка проводилась з боку УГКЦ перед президентськими виборами,
що помітно із фраз глави УГКЦ «не голосувати проти» та не віддавати голос за
популістів, мається на увазі, уже за теперішню владу. Натомість, агітаційна
програма колишнього гаранта знайшла «гарне» втілення на прощі в Зарваниці
(паломницький центр УГКЦ) куди приїхав колишній гарант 14 липня 2019 року,
буквально за тиждень перед виборами та здійснював передвиборчу агітацію у
місці, яке призначено не для політичних лозунгів, а для молитви та
проповідування Євангелія. Але моральна-етична складова української влади немає
жодного значення для вищого керівництва УГКЦ, яке підтримувало колишню
мільярдерську владу, яка не припинила війну.
Тому, здійснення знищення українського народу на Сході України залишається
на совісті тих «архипастирів», які лояльно відносились до влади, а та в свою
чергу цинічно обкрадала та знищувала український молодий цвіт. А це відбувалось
різними шляхами, в першу чергу через корупційні схеми Свинарчуків, «Ленінської
кузні» та безлічі інших обкрадань та випотрошення прибитих війною українців.
Джерела:
Комментарии
Отправить комментарий